преславний

-а, -е.

1) розм. Який надзвичайно уславив себе чим-небудь, достойний великої слави. || Відомий дуже широким колам людей; славнозвісний. || Який приносить, приніс комусь велику славу. || ірон.

2) Який викликає велику симпатію; дуже гарний, приємний. || Який відзначається, вирізняється чимсь особливим.

3) заст. Вельмишановний (при шанобливому звертанні до кого-небудь). || у знач. ім. пресла́вний, -ного, ч.; пресла́вна, -ної, ж.; пресла́вні, -них, мн. Уживається у звертанні до високоповажних осіб.